Кам'янський заклад загальної середньої освіти №2 з поглибленим вивченням окремих предметів

Організація дистанційного навчання в освітніх закладах на сьогоднішній день регламентується Положенням про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України «Деякі питання організації дистанційного навчання» від 08.09.2020 №1115, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України28 вересня 2020 р. за № 941/35224. У Положенні визначається механізм здобуття повної загальної середньої освіти за дистанційною формою, а також використання технологій дистанційного навчання під час організації здобуття освіти за різними формами в закладі загальної середньї освіти.

Ось деякі аспекти, зафіксовані в розділі 1 Положення. Організація дистанційного навчання забезпечує можливість реалізувати право осіб на якісну та доступну освіту відповідно до їх здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей та досвіду, незалежно від віку, місця проживання чи перебування, стану здоров’я, інвалідності, соціального і майнового стану, інших ознак і обставин, у тому числі тих, які об’єктивно унеможливлюють відвідування закладів освіти.

Дистанційне навчання здійснюється відповідно до освітньої програми закладу освіти та має забезпечувати виконання суб’єктами дистанційного навчання державних стандартів освіти. З метою забезпечення в закладі освіти єдиних підходів до створення електронного освітнього середовища педагогічна рада схвалює використання конкретних інформаційно-телекомунікаційних систем (електронних освітніх платформ), комунікаційних онлайн сервісів та інструментів, за допомогою яких організовується освітній процес під час дистанційного навчання.

У рамках таких єдиних підходів педагогічні працівники, користуючись академічною свободою, можуть обирати форми, методи і засоби дистанційного навчання. Педагогічні працівники самостійно визначають режим (синхронний або асинхронний) проведення окремих навчальних занять. При цьому не менше 30 відсотків навчального часу, передбаченого освітньою програмою закладу освіти, організовується в синхронному режимі (решта навчального часу організовується в асинхронному режимі).

Особливу увагу привертає стаття 13 розділу 1.

«Батьки сприяють виконанню дитиною освітньої програми, навчальних програм з окремих предметів (інтегрованих курсів) і досягненню передбачених ними результатів навчання, реалізації індивідуальної освітньої траєкторії, дбають про фізичне та психічне здоров’я дітей, формують у них навички здорового способу життя, а також сприяють дотриманню учнями академічної доброчесності в освітньому процесі.

У разі, якщо під час дистанційного навчання батьки не виконують свої обов’язки щодо забезпечення здобуття дитиною освіти, зокрема не забезпечують участь дитини в освітньому процесі протягом 10 робочих днів підряд з невідомих причин, заклад освіти інформує про це відповідну службу у справах дітей».

До цього положення дистанційна освіта використовувалася тільки у закладах вищої освіти. Чинний документ вводить у 2 розділі поняття дистанційної форми здобуття повної загальної середньої освіти, для якої потрібно створювати в освітньому закладі класи з відповідною наповнюваністю, і в 3 розділі – використання технологій дистанційного навчання під час організації здобуття освіти за різними формами в закладі загальної середньої освіти.

Відповідно нашої сьогоднішньої ситуації ми спираємось на пункт 2.5 розділу 3: забезпечення освітнього процесу під час надзвичайних ситуацій природного та техногенного походження, карантину, інших обставин, які об’єктивно унеможливлюють відвідування закладів освіти.

Досвід використання технології дистанційного навчання під час неможливості відвідування нашими учнями школи у карантинний період відбувався минулої весни і зараз відповідно до того, що збільшилася кількість захворюваності серед учасників освітнього процесу, ми до нього повертаємось. Положення про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти у закладі в нас затверджено після розгляду та схвалення педагогічною радою і широкого обговорення учасниками освітнього процесу. Оскільки перший досвід був болючим, ми провели дослідження, в якому опитали учасників освітнього процесу, а саме: учнів, батьків та педагогічних працівників про їх враження та перший досвід використання технологій дистанційного навчання.

В опитуванні взяли участь 424 респонденти: 174 учні, з них 35 – віком 6-9 років, 90 – 10-14 років, 49 – 15-17; 227 батьків – 182 мами, 2 бабусі, 7 тат, 1 старша сестра, 35 родин висловили спільну думку; 23 учителі. Опитування проводилось за допомогою анкет, створених за допомогою Google форм. Відповіді приймались анонімно, через мережу Інтернет, результати статистично обчислювались автоматично.

Дистанційно наша школа працює на платформі Google Workspace for Education. Учителем інформатики створені віртуальна учительська, окремі класи, до них підключені всі учні та учителі, що в них викладають.

Ми поцікавились наскільки активно працюють діти дистанційно:

52 % батьків поділились, що діти виконують всі завдання,
49% дітей підтвердили це переконання
Лише 1 вчитель повідомив про 100% виконання всіх завдань його учнями.

В чому полягає допомога батьків?

За словами учнів найбільше – це частково пояснюють матеріал, роз’яснюють всі завдання, допомагають налаштовувати технічні засоби навчання, у батьків відповіді і відсоткове їх значення подібні, але з’явивчся пункт «викоую завдання разом з дитиною», учителі вважають що батьки більше мають контролювати дільність дитини та створювати умови для навчання.

Серед засобів, які використовуються для мотивації навчання, у всіх респондентів на головних місцях стоять умотивованість, похвала та заохочення. Хоча без примусу та шантажу не обходиться.

Серед організаційних навчальних проблем батьки виділили те, що діти не розуміють нового матеріалу без пояснень учителя, у них самих не достатньо знань для пояснення дітям, забагато завдань. Діти практично погодились з батьками, крім того, вони вважають, що замало часу на виконання домашніх завдань, та недостатньо навиків самостійного опрацювання навчального матеріалу. Педагоги додали, що батьківського контролю за діяльністю дітей замало.

Досить важко сприймати і аналізувати новий матеріал, коли якість з’єднання залишає бажати кращого, за дверима мама кричить на молодшого брата, а тато в цей час дивиться телевізор на максимальному звуці. Знижена концентрація уваги, непристосованість більшості викладачів до нових реалій, відсутність взаємодії з однолітками — все це негативно впливає на освітній процес. Соціалізація і побудова міжособистісних контактів — важлива частина адаптації до суворої дійсності світу.

Серед психоемоційних проблем на першому місці відсутність спілкування з учителем, його підтримки, та спілкування з однолітками у всіх респондентів. Учні мають страх помилок, по третині батьків незадоволені відсутністю навиків самостійного навчання своїх дітей та не сприймають дистанційного навчання взагалі. Учителі відзначають відсутність самостійності та низьку вмотивованість учнів.

У підлітковому віці схвалення однолітків набуває все більшого значення, і молоді люди залежать від соціальних зв’язків в розрізі формуванні своєї ідентичності. Вони як і раніше хочуть бачити своїх друзів і знайомитися з новими людьми, що є відмінною рисою навчальних закладів. Це стає все важче, коли заняття проводяться з урахуванням соціальної дистанції або в онлайн режимі.

Підлітки дуже серйозно ставляться до ризику бути відкинутим. Тому, якщо вони бачать когось, кого вони поважають або яким захоплюються, хто ігнорує принципи соціального дистанціювання або відвідує вечірки, вони можуть не наважитися піти проти його думки. Критика іншого студента може привести до ігнорування з боку всієї групи. Соціальні зв’язку підвищують стійкість. Міцна дружба допомагає пережити важкі часи, в тому числі такі, як ці. Для деяких студентів ізоляція може здатися більше лякає, ніж сам вірус.

У визначенні ставлення до дистанційного навчання в основному всі учасники освітнього мають подібні думки:

воно має право на існування,
доцільна форма навчання, коли неможливо відвідувати школу,
по 36% батьків і дітей, та 22 % учителів зазначили, що викликає перевтому
34% батьків вимагають відмовитись від нього,
підвищує рівень емоційної напруги в сім’ї,
потребує вдосконалення,
порушує режим сну

Пропозиції для вдосконалення дистанційної форми навчання дуже різноманітні, цікаві, але, в основному, сходяться до однієї думки – дітям необхідне спілкування з учителями та однолітками. В чому причина? Погані підручники? Діти не вміють навчатись самостійно? Це ще слід вивчати.

Сьогодні, батьки пропонують проводити навчання за допомогоюZoom, Meetта інших конференц-сервісів. Адже вони бачать, що їхнідіти мають потребу в спілкуванні з учителями.

Особливо ця потреба стає відчутною під час суспільних стресів та вимушеного сидіння в чотирьох стінах. Дітям важливо бачити свого вчителя, говорити з ним, слухати його, обмінюватися з ним репліками – а не просто дивитись на незнайому “голову, що говорить” на екрані.

Отже, основними проблемними питаннями в організації освітнього процесу в дистанційному форматі визначились: нерозуміння дітьми нового матеріалу без пояснень учителя, відсутність у батьків достатнього рівня знань для пояснення дітям, велика кількість завдань, мало часу на виконання домашніх завдань, відсутність навиків самостійного опрацювання навчального матеріалу, недостатній рівень батьківського контролю за освітньою діяльністю дітей.

Психоемоційні проблеми: відсутність спілкування з учителем, його підтримки, та спілкування з однолітками у всіх респондентів, страх помилок, несприйняття дистанційного навчання взагалі, відсутність самостійності та низьку вмотивованість учнів.

Результати опитування учасників освітнього процесу нашої школи дали можливість виділити основні проблемні точки в процесі дистанційного навчання. На даний час вони обговорені на засіданні педагогічної ради, видані рекомендації по вдосконаленню освітнього процесу, які в основному виконані під час січневого карантину. А саме, заняття проводились чітко до щоденного розкладу уроків, оскільки за санітарними нормали учні не повинні проводити багато часу за комп’ютерами під час уроку, учителі проводили невеликі онлайн заняття або додавали до пояснень матеріалу якісні відеоматеріали, учителями давались чіткі інструкції до кожного завдання та їх критерії оцінювання, при перевірці робіт дітям в приватних коментарях пояснювались допущені помилки, батьки за бажанням отримали можливість онлайн контролювати отримання оцінок їх дітьми.

Саме зараз,коли існує багато освітніх сервісів і онлайн-ресурсів, з новою силою може ствердитись суспільне розуміння того, що вчителі – важливі. Адже саме вчитель, який безпосередньо спілкується з дитиною, згодом може навчити її вчитись самостійно.

Але зрозуміло також, щопроблеми, які проявились за цей короткий період, за розумного підходу можуть перетворитися на можливості. Треба лише зрозуміти больові точки і шлях їх перетворення на точки зростання.